У Львові ходять на іспити у старому одязі і уникають священиків, в Одесі бояться масонських знаків і шанують білок, а в Харкові вірять у привидів колишніх ректорів…

Київський університет ім. ШевченкаКОСТЕЛ І ЧУДОВІ КОЛОНИ
Київський національний університет ім. Шевченка, побудований в 1842 році, відомий своїм Червоним корпусом на вулиці Володимирській. “У Червоному корпусі діяв католицький костел і храм Рівноапостольного князя Володимира. До речі, в останньому хрестили винахідника вертольотів Ігоря Сікорського. А ось для численних поляків-католиків в університеті викладав брат бунтівного поета Адама Міцкевича”, – розповіла для “Сегодня” історик Ольга Друг. За її словами, поляки завжди мали можливість помолитися в костелі при університеті і попросити божої допомоги під час складання іспитів. Після польського повстання в 1863 році костел закрили, а сучасні студенти до заліків готуються інакше – обіймають колони Червоного корпусу, що, на їхню думку, приносить удачу.

проспект Перемоги, Київський національний економічний університет
ПАМ’ЯТНИК ТАНКУ БІЛЯ “НАРХОЗУ”
Київський національний економічний університет (КНЕУ), знаний як “нархоз” із-за колишньої назви – інститут народного господарства (рос. “НАРодного ХОЗяйства”) – теж має своє визначне місце. Біля університету, на проспекті Перемоги недалеко від станції метро “Шулявська” стоїть монумент радянським воїнам-танкістам, відомий киянам як “пам’ятник танку”. Легендарний танк Т-34 встановлений на постаменті у 1968 році на честь 3-ї гвардійської танкової армії, що звільняла Київ під час Другої світової війни. Цікаво, що бойова машина з бортовим номером 111 з повним екіпажем і десантниками на борту дісталася до місця вічної стоянки і піднялася на постамент своїм ходом. У 1982 році пам’ятник був доповнений стелами із землею з міст-героїв СРСР.

А серед студентів ходить легенда, звичайно легковажна, студентська, а саме: “Якщо з наргоспу вийде перша незаймана випускниця – танк на Шулявці стрельне”. Але такі ж саме міфи ходять серед КПІ-шників (київський політех) про паровоз біля 6-го корпусу, і серед студентів Харківського авіаційного – про літак СУ-7Б, який может взлетіти… Студентська молодь вміє вигадувати… )))

Доречі, у Київського Політеху, як виявилося, є немало легенд, які дуже дбало зібрано на сайті КПІшник.

РОЗЗУВАЛИСЯ У КОРИДОРІ
Випускники Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту досі пам’ятають про найсуворішого викладача факультету технічної кібернетики за всю історію вузу – Володимира Стельмаха. Задобрити його було неможливо, а коли студенти приходили до нього на кафедру, то навіть знімали взуття в коридорі, таким чином висловлюючи свою повагу.

Ще одна історія сталася більше 20 років тому, і з тих пір передається студентами з вуст у вуста. “Одного разу ми пішли в похід, а по сусідству було село з пасікою. Нам захотілося поласувати медом. Справа була вночі, і господарів ми будити не стали, вирішили, що просто самі візьмемо один вулик”, – розповів випускник залізничного університету Костянтин Пархомов, зізнавшись, що зараз йому соромно за студентські витівки. Коли “медові злодюжки” потягли вчотирьох здобич, прийшлося рятуватися від хазяйської собаки, яка побігла за ними. Яке ж було здивування студентів, коли в таборі з’ясувалося, що їх здобиччю став не вулик, а собача будка! Розчарування і докори сумління змусили ранком злодюжок-невдах повернути будку на пасіку і вибачитися перед господарем. Той довго сміявся, але медом пригостив.

ТУНЕЛЬ СМЕРТІ І “СЕРЦЕ КОТА”
Під Одеським національним медичним університетом ховається заплутана система підземних тунелів. Одна їх частина відноситься до катакомб, інша сполучає між собою різні корпуси вузу. За словами істориків, на рубежі ХІХ і ХХ століть будівля нинішнього медуніверситету (тоді просто медичного факультету Новоросійського університету), зводили на трьох різнорівневих терасах, для зміцнення яких і створювали підземні галереї. Студентська легенда одеського вузу говорить, що по одному з цих підземних ходів в навчальні аудиторії з лікарні підвозили тіла загиблих людей для досліджень, за що старожили міста прозвали їх тунелями смерті. “Зараз цей тунель покинутий, про нього ніхто не пам’ятає, його не використовують”, – каже помічник ректора Галина Хандрикова. – “Сьогодні ми намагаємося піти від роботи з тілами людей і використовувати передові технології, наприклад, спеціальний стіл з сенсорним екраном для дослідження анатомічної будови людини”.

Ще одна легенда вузу говорить про те, що в судово-медичному музеї при університеті зберігалося серце бандита на прізвисько “Кіт” (комбриг Червоної Армії Григорій Котовський). Під час румунської окупації серце нібито загадковим чином пропало, але співробітники музею називають історію міфом.
Під універом. Ховається система підземних ходів і галерей.
Під універом. Ховається система підземних ходів і галерей.

ГЛАЗ РИБИ І БІЛКА – ДО СКАСУВАННЯ ПАРИ
Одеський національний університет ім. Мечникова овіяний легендами про його таємничих будівельників – масонів, або “архітекторів смерті”. Вони залишили після себе загадкову символіку на навчальних корпусах: циркуль, кутник і скульптуру хижої риби, яка тримає на собі земну кулю. Як розповів студент істфаку Назар Мирний, серед учнів у вузі ходить повір’я, що якщо очі риби здаються суворими, то найближчий іспит змусить попотіти, а якщо риба весела або хоча б байдужа – залікова книжка матиме гарну оцінку. Особливо забобонні в очі рибі не дивляться – бояться “програмувати” себе на невдачу. А ось хороші новини одеським студентам приносять білки. Вважається, що якщо на очі під час очікування лектора попадеться ця руда тваринка – то пари в цей день скасують!
“Ця прикмета збувається вже десятки років”, – запевняє студентка філфаку Ірина Стоянова. За її ж словами, в одному зі старих гуртожитків ВНЗ мешкає привид. Легенда свідчить, що колись на місці общаги знаходився будинок терпимості, де вбила немовля і покінчила з собою мати-студентка. З тих пір привид блідої дівчини з дитиною на руках з’являється особливо вразливим жителям студмістечка.
хол Одеського медуніверу
Хол Одеського медичного університету ім. Мечникова.

У ТЕАТРАЛІВ – ДАМА І ГОЛУМИ
Театральний факультет Харківського національного університету мистецтв ім. Котляревського на вулиці Чернишевського – місце, яке славиться містичними історіями. Подейкують, в будівлі раз у раз відбуваються дивні речі. Наприклад, одного разу на очах відразу кількох людей в чайнику закипіла вода, хоча прилад ніхто не включав. А в аудиторіях, каже молодь, часом за ніч якимось чином змінюють своє розташування столи і навіть шафи. “Багато всього там нібито відбувається. Одна з найвідоміших – легенда про даму в білому, яку іноді помічають студенти-театрали, що репетирують ночами. Зненацька привид дами з’являється і так само несподівано зникає за рогом коридору”, – говорить екскурсовод Максим Розенфельд. Чого вже говорити про інші незрозумілі явища, які відбуваються в корпусі театрального факультету: тут нібито чутні шорохи, стуки і скрипи. Також у вузі розповідають історію, яка сталася одного разу з першокурсницею. Дівчина зайшла в аудиторію і почула чийсь спів, але, обшукавши все приміщення, смілива студентка так і не змогла знайти джерело голосу.

За словами істориків, будинок на Чернишевського, 79, з початку свого існування став містичним. Проектували його архітектори Покровський і Величко. Покровський хоч і був служителем єпархії, але в душі був великим романтиком. Будинок цей він будував для своїх сестер, що навчалися, і виконав його у стилі модерн з елементами англійської готики. На фасаді є і лицарські герби, і ворони, і вовки, і навіть двох голумів, дуже схожих на кіногероя з “Володаря кілець”. Саме завдяки архітекторові Покровському в Харкові з’явився свій Будинок з химерами. Визначними на будинку є скульптури архітекторів – кумедні голови молодого Величко у вигляді студента та старшого Покровського-професора.
Початково Будинок з химерами мав шість поверхів та був оздоблений червоною цеглою. Скульптури студента та професора, які й до нині збереглися на будівлі, тепер чудово пояснюють своє первісне призначення – символи наукової діяльності, яка розгорталася у цьому приміщенні.
Наукове минуле означило й майбутнє харківського Будинку з химерами. Наприклад, у радянські часи у приміщенні приватної гімназії Покровських була восьмирічна школа, за яким знаходилося футбольне поле. До речі, саме тут пройшов перший офіційний футбольний матч у Харкові. Це був 1910 рік! Пізніше у приміщенні Будинку з химерами була вечірня школа для робочої молоді.
За радянських часів у будинку розмістилася школа №62, яку закрили в середині 1980-х. Цілих 15 років будівля була забута, поки її не передали університету мистецтв. Можливо, студентам-театралам вдалося “подружитися” з містикою будинку.
Говорять, що Покровський ніби зачарував цей будинок саме на таку долю. Зокрема про це кажуть скульптури учня та викладача, які є головними символами будинку.

“ЗОМБИ-КАРАЗІН” І ПРИВИДИ РЕКТОРІВ
Ось вже 11 років біля головного корпусу Харківського національного університету стоїть пам’ятник його засновнику Василю Каразіну, який жестом руки немов запрошує абитурієнтів до найстарішого вузу міста. Скульптура легендарного просвітителя вписалася в антураж 200-літнього університету настільки вдало, що складно повірити в ті перипетії, які відбувалися з нею протягом сотні років. “У 1905 році пам’ятник відлили і встановили на вході в нинішній сад Шевченка. При цьому інтригу хотіли втримати до моменту відкриття, тому уклали Каразіна в дерев’яний ящик, – розповідає історик Максим Розенфельд. – А оскільки права рука Каразіна виставлена вперед, виглядала картина дивно: якась вертикально поставлена труна з рукою, що виглядає назовні”. Відкрити пам’ятник вдалося лише через півтора року, адже як раз почалася революція. І весь цей час статуя стояла саме в такому вигляді, породжуючи карикатури на “зомбі-Каразіна” у всеросійських газетах. Якимось дивом скульптуру “представника експлуататорського класу” не переплавили більшовики, хоча відвезли її для цієї мети на ХТЗ. Потім пам’ятник ще двічі переносили з місця на місце. Тепер деякі харків’яни не проти перенести Каразіна в п’ятий раз на місце полеглого Леніна на площу Свободи. А поки пам’ятник засновнику ХНУ стоїть біля головного корпусу, кажуть, його душа “розгулює” по коридорах університету.

Студенти вузу один одному передають ще одну легенду, згідно якої опівночі з картин ректорів на третьому поверсі нібито виходять їх примари. Правда це чи чиясь бурхлива фантазія – підтвердити поки не вдається, але студенти університету зізнаються, що в правому крилі третього поверху зайвий раз намагаються не ходити. “Вже не знаю щодо привидів, але в цих картинах однозначно є щось містичне. Коли дивишся на ректорів, вони здаються живими. Пробирає до мурашок!” – Зізнається студентка філфаку Аня.
Живі портрети ректорів Харківського університету
Живі портрети ректорів Харківського університету.

Роскошный комплекс черновицкого университета имени Федьковича, построенный в 1882 году, предназначался для размещения резиденции митрополитов Буковины и Далмации. Со временем это породило немало легенд. Например, в ботаническом саду вуза есть грот, который может привести в подземный тоннель, по которому якобы передвигались митрополиты. Туда же, по легенде, отправляли нерадивых студентов-теологов. В самом университете есть огромные венецианские зеркала, покрытые пятью слоями серебра. Считается, что, посмотревшись в них, женщины могут вернуть себе молодость, а мужчины получить отпущение грехов.

ХОДИ МИТРОПОЛИТІВ І МАГІЯ ДЗЕРКАЛ
Розкішний комплекс Чернівецького університету ім. Федьковича, побудований в 1882 році, призначався для розміщення резиденції митрополитів Буковини і Далмації. З часом це породило чимало легенд. Наприклад, в ботанічному саду вузу є грот, який може привести в підземний тунель, по якому нібито пересувалися митрополити. Туди ж, за легендою, відправляли нерозумних студентів-теологів. У самому університеті є величезні венеціанські дзеркала, покриті п’ятьма шарами срібла. Вважається, що, подивившись у них, жінки можуть повернути собі молодість, а чоловіки отримати відпущення гріхів.

Таємний вхід у ботанічному саду. Приховує за собою ходи митрополитів.

БОЯТЬСЯ ЧЕНЦІВ І НЕ НОСЯТЬ ЗОЛОТО
Студенти Львівського університету ім. Франка за традицією ходять на іспити у старому одязі, мовляв, це притягує удачу, і бояться зустріти на шляху ченця – поганий знак. Раніше у вузах навчалося багато людей з бідних сімей. “На зорі ХХ століття вони називали себе аристократами духу і зневажливо ставилися до дорогих речей, тому носити золоті прикраси на деяких факультетах досі вважається поганим тоном”, – пояснює історик Аліса Васильєва. Про тих бідних студентів досі ходить одне повір’я, мовляв, коли в місті не було електрики і вуличні ліхтарі горіли на конопляній олії, студенти здогадувалися зливати цей цінний продукт харчування і смажити на ньому їжу.
Львівський університет ім. Франка
Львівський університет ім. Франка.

МІСТ ТУЛЬЄ — ДЛЯ ВДАЛИХ ІСПИТІВ
У студентів Львівської політехніки існує повір’я: якщо піднятися на 11-метровий місток Тульє у дворі головного корпусу і посидіти на ньому — в заліковці студента будуть одні п’ятірки. Під мостом-аркою проходять першокурсники під час посвячення в студенти, а випускники – після отримання диплому. Це перший вигнутий залізобетонний міст не тільки у Львові, а й у всій Європі, побудований У 1894 році за проектом Максиміліана Тульє для промислової виставки. Щоб випробувати на міцність штучний камінь, міст завантажили мішками з піском висотою в триповерхову будівлю. З тих давніх часів арка перетворилася на талісман для студентів.
міст Тульє
Міст Тульє біля Львівської політехніки.